"Братан, запускай! Людям необхідна вода!"...

З таких слів почалася наша зустріч з начальником шахти №14/15 Богданом Георгійовичем Єльцовим.

Багато хто задасться питанням, чого він так говорить? Чому саме в такому контексті? Відповідь проста – Богдан Георгійович, разом із колегами та товаришами, у вільний від роботи час займається доставкою технічної води зі свердловини містянам Марганця.

Цікаво, чому начальник шахти та деякі інші робітники Марганецького гірничо-збагачувального комбінату займаються розвозом технічної води для Марганця, адже в місті створено пункти видачі води? Все через те, що найціннішого вантажу – води – не вистачає, а також вагому частку цієї проблеми становить те, що багато людей похилого віку не можуть самостійно сходити по воду або вони не в змозі пересуватись на великі відстані та вистоювати величезну чергу під палаючим сонцем.

На питання "Чому ви вирішили займатися такою діяльністю?" Богдан Георгійович відповів так:

– Я навіть сам не знаю, скоріш за все зіграло важливу роль те, що це наша спільна біда, – говорить Богдан Єльцов. – Все почалося саме з мого двору, на Інституті. В перші дні нашої "водяної" катастрофи я побачив, що багато бабусь та дідусів, які тягають ці баклашки на досить великі для них відстані, не можуть самостійно та нормально забезпечити себе водою. Тому я звернувся до свого друга, в якого є бус, разом з ним зварили бак з листів нержавіючої сталі, домовився з Головою правління АТ "Марганецький ГЗК" набирати воду з тієї самої свердловини і почав зі своєю командою привозити воду. Потім моя мама сказала, що знайома з іншого району (Сонячний квартал) також не може сходити сама по воду – повіз туди. Так все і почалося...

Дійсно, згодом "сарафанне радіо" почало набирати обертів, і команду Богдана Георгійовича стали помічати вже на Східному кварталі, на Держбуді, Кінотеатрі і в інших районах. А ось минулого тижня до нього подзвонила жінка, яка проживає на вулиці Старицького, і сказала, що в цьому районі є багатодітна сім’я, мати десь зникла, а дідусь (доволі молодий) тільки повернувся з Бахмуту, поранений, і вони також не можуть самостійно забезпечити себе водою. Богдан Георгійович відгукнувся, та ось бус поламався... Він оперативно знайшов серед своїх працівників людину з бусом, яка могла б виручити його, і на тій вулиці опинилась вода. Також там він допоміг і маломобільним пенсіонерам.

– Зараз я їду та "кайфую", – говорить Богдан Георгійович. – Прекрасна, мальовнича дорога до джерела, спілкування з різними людьми. В нашій, типу, благодійній справі заслуга не лише моя, а й хлопців, які мають великий автомобіль і допомагають. У нас в команді багато таких небайдужих людей, серед них товариш-підприємець, колишній працівник комбінату Олег Шевченко, з яким я розпочинав цей волонтерський рух, далі підключився механік з шахти №9/10 Максим Бардадим, зараз машину дав гірник очисного вибою з моєї "чотирнадцятої" шахти В’ячеслав Орлов та ще багато інших.

Я можу з гордістю сказати, що пишаюся нашою діяльністю, адже робити добро набагато приємніше, ніж його отримувати!