Листопад, що змінив нас назавжди...
Уявіть собі пізній листопадовий вечір. За вікном — звична українська осінь: вогко, сіро, пронизливий вітер зриває з дерев останнє листя. Здається, в таку погоду хочеться лише сидіти вдома і пити гарячий чай. Але саме в такі вечори, з інтервалом у дев'ять років, українці довели собі й усьому світові: коли йдеться про Гідність, погода не має значення.
Перша глава цієї історії почалася 21 листопада 2004 року.
Тоді ми вперше масово відчули, що нас намагаються ошукати, вкравши наш голос на президентських виборах. Люди вийшли на майдани не за політика, а за Справедливість. Київ забарвився у помаранчевий колір. Це був перший іспит на зрілість нації, який ми склали мирно, з усмішками та піснею. Тоді народилося свято — День Свободи.
Але історія любить випробовувати українців на міцність.
Друга глава відкрилася того ж самого дня, 21 листопада, але у 2013 році.
Все почалося з короткого допису у Facebook, із заклику вийти на Майдан, щоб підтримати європейський вибір, від якого раптово відмовилася влада. «Вдягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, хороший настрій і друзів», — писали тоді.
Спершу це був протест молоді та студентів — романтичний і мирний. Але коли систему спробували захистити кийками, проливши кров дітей, на площі вийшли мільйони. Протест переріс у Революцію Гідності. Ми побачили, що свобода — це не дарунок, а барикади, дим шин, дерев'яні щити проти куль снайперів і Небесна Сотня, яка полетіла у вічність.
Саме тому сьогоднішня дата така особлива. Вона об'єднала ці дві події в єдиний День Гідності та Свободи. Це день, коли українці сказали остаточне «ні» минулому і обрали шлях, з якого вже не звернути.
І сьогодні ми вітаємо вас із цим великим днем.
Вітаємо з тим, що ми — народ, який неможливо змусити мовчати. Наша Гідність — це не просто слово з підручника, це наша зброя. Наша Свобода — це повітря, без якого ми не можемо дихати, і за яке ми готові битися до кінця.
Бажаємо вам, щоб вогонь, який запалав тоді на Майдані, завжди грів вашу душу, але ніколи не обпікав серце болем. Нехай пам'ять про те, яку ціну ми зараз платимо за незалежність, робить нас сильнішими, мудрішими та добрішими одне до одного.
Тримаймо стрій!