Нещодавно перші новорічні вогники засяяли на шахті №9/10, адже саме там очисна бригада Віталія Федорова зайняла перше місце у виробничому змаганні серед підземних цехів Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Проте інші шахти не стали осторонь і майже на рівні з «дев’ятою» виконували встановлені планові зобов’язання.

15 грудня свої перші виробничі новорічні вогні запалила шахта №14/15 – цього дня, в першу технологічну зміну, очисна бригада, якою керує Сергій Анатолійович ХАРІН, достроково виконала річне планове завдання, встановлене Наказом №1. Всього гірниками за одинадцять з половиною місяців було видано на-гора 81 500 тонн сирої марганцевої руди.

Під час інтерв’ю начальник шахти №14/15 Богдан Георгійович Єльцов відмітив, що ця бригада "пережила" багато тяжких моментів. В останні роки одним з них став вихід на заслужений відпочинок колишнього бригадира Дмитра Анатолійовича Волочая. Сергій Анатолійович Харін, який вже до цього мав справу з бригадирською справою, успішно перейняв майстерність управління колективом, а тому лідируюча позиція бригадою підтримується з року в рік.

Бригада досить злагоджена, і навіть на цю злагодженість не вплинув той факт, що приходили нові люди, менш досвідчені, молоді – всім вдавалося порозумітися і працювати на славу. Щорічно даний колектив входив до трійки найсильніших очисних колективів комбінату. Варто зазначити, що ще у 2002 році, коли бригада перейшла з шахти №1-біс, а нею керував Богдан Михайлович Котик, колектив із самого початку був "заряджений" на виконання та перевиконання своїх планових показників, і він завжди тримав свою гірничу марку на висоті.

Тепер повернемося до сьогодення. В цьому році бригада Сергія Харіна спочатку працювала у 23-му південному штреку, поки не почалася повномасштабна війна, яка принесла колосальні проблеми з нестачі персоналу, оскільки за даними на 14 грудня більш ніж 130 гірників "чотирнадцять-п’ятнадцять" вимушені були піти на військову службу.

При комплектуванні очисних та прохідницьких бригад, колектив Сергія Харіна перейшов працювати у західний панельний відкотний штрек. Коли ситуація більш-менш стабілізувалася, керівництво шахти прийняло рішення об’єднати та доукомплектувати дві очисні бригади, якими керують Артем Васильєв та Роман Сук. Проте бригада Сергія Харіна майже в повному складі перейшла на відпрацювання 1-го північно-східного штреку, довжина якого складає 720 метрів. Для кожної бригади це доволі серйозний виклик. Але якщо порівняти той факт, що перед повномасштабною війною кількість гірників у бригаді складала 25 людей та два слюсаря, то зараз на виході 15 гірників та два слюсаря. Також варто відзначити, що обслуговуючого персоналу з настанням війни також поменшало, і крім основної роботи бригада Сергія Харіна власними силами періодично займається зачисткою 57-го конвеєра, на який вони сиплять руду.

Перейшовши на новий штрек, бригада відразу ж почала досить успішно працювати, хоча неодноразово вона "впиралася" в граніт, але висота штреку дозволяла працювати нормально. Колектив набирав високі темпи роботи, але, на жаль, останні три місяці бригадир Сергій Харін за станом здоров'я поки що не може працювати. На час відсутності бригадира виконуючим обов'язки колектив обрав Сергія Володимировича Макарюка.

Як відмічає Богдан Георгійович, Сергій Володимирович показав гарні результати роботи, хоч він спочатку і не був комбайнером, а сильним ручником, також його добре слухають люди. Тому бригада продовжувала злагоджено працювати, зберігаючи відмінні взаємини у колективі. Останні місяці бригада щомісяця виходить на показники у 10 тисяч тонн руди і це престижно на шахті №14/15, адже свої корективи додають в роботу погані гірничо-геологічні умови та військовий стан у країні.

"Бригаді треба залишатися згуртованим колективом, адже настрій у неї ось уже понад два десятки років відмінний. Якщо надалі підтримуватимуться ті традиції, які зародилися в цій бригаді, взаємини, допомога та підтримка, то успіх цього колективу завжди утримуватиме високу планку. Бажаю бригаді Сергія Харіна міцного здоров'я та мирного неба. Нехай гірницький успіх ніколи не залишає хлопців, адже вони великі молодці", – говорить начальник шахти №14/15 Богдан Єльцов.

Під час вітання гірників на стволі шахти ми не могли не познайомитись із виконуючим обов’язки бригадира Сергієм Макарюком, адже це ім’я для багатьох наших читачів нове.

Марганчанин Сергій Володимирович Макарюк, як і більшість парубків, у 1997 році вступив до Марганецького коледжу Національної гірничої академії України, де через чотири роки навчання отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю "Технологія підземної розробки корисних копалин". На цьому навчання не закінчилось, адже Сергій Володимирович вирішив отримати вищу освіту за цим напрямком. Тому у 2001 році Сергій вступив до Національного гірничого університету і вже у 2004-му отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Розробка родовищ корисних копалин" та здобув кваліфікацію гірничого інженера.

У тому ж 2004 році Сергій Володимирович влаштувався підземним гірником очисного вибою 5-го розряду на шахті №9/10, а через рік перевівся на "чотирнадцяту" і працював там до 2011 року, поки знову не перевівся на шахту №9/10. З того часу у Сергія була деяка перерва від гірничої справи, адже за певних причин він був вимушений звільнитися з Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Проте у 2017 році він повернувся до лав гірників на шахту №14/15, де і нині показує свою гідну працю.

Також на стволі шахти слова вдячності сказав один із старожилів бригади – ланковий В’ячеслав Михайлович Кірюшкін:

"Ми працюємо та виконуємо встановлені планові зобов’язання. Головне, щоб був фронт роботи та виплачувалась зарплатня. Так, наразі працювати стало досить складно, особливо в моральному плані. Але ми не опускаємо руки та йдемо тільки вперед. Хочеться, щоб скоріше закінчилася війна, щоб наші гірники, які вступили до лав Збройних Сил України, скоріше повернулися цілими та неушкодженими, і ми надалі сипали тонну за тонною. Дякую всьому нашому колективу і колективу шахти. Зараз всім нам нелегко. Але наша бригада поповнюється молодими кадрами, одному із них 22 роки. І головне що в них є той гірничий запал до роботи, а це означає, що далі буде все добре!".

Ми також приєднуємось до поздоровлень однієї із сильніших бригад Марганецького гірничо-збагачувального комбінату! Зичимо міцного здоров’я, щастя, благополуччя та мирного неба. Зі святом вас, срібні призери виробничого змагання!