1267

Надійний гірничий тил України!

Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат – це велике, потужне та гарне гірничодобувне підприємство. У нього своя історія, свої люди. Це те підприємство, яке саме себе відроджує, у залежності від тих умов, в яких воно працює.

Наше підприємство по праву вважається одним з найбільших у світі з видобутку та переробки сирої марганцевої руди. Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат продовжує утримувати цей статус ось уже п'ятдесят два роки. І, насамперед, це вдається завдяки злагодженій роботі всього колективу, що складається з висококваліфікованих кадрів. Тільки гідна праця наших людей допомагає йому розвиватися, виконувати заповітні плани та дарувати життя Марганцю.

Щорічно професійне свято, яке стосується всіх, хто зайнятий у виробничих процесах АТ "Марганецький ГЗК", практично навпіл ділить літо, плавно переводить нас із першого трудового півріччя в друге. Традиційно святкування Дня металурга та гірника відзначено особливою пишністю, уславленням стійкості, мужності та часом героїчних зусиль представників усієї робочої гвардії комбінату. Цей день прославляє виробничі успіхи та підносить славу гірників на нові висоти… Проте цього року святкування затьмарене подіями, які наразі відбуваються в нашій країні – з 24 лютого росія розгорнула на просторах України повномасштабну, криваву війну і з того моменту наше мирне життя завмерло.

Шок перших тижнів минув і підприємства всієї Держави поступово стали відновлювати свою діяльність. Розпочав збільшувати обсяги і Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат. Всі ми чудово пам’ятаємо, що тоді, під впливом паніки, багато хто був змушений виїхати за межі Марганця. Але завдяки героїчним діям наших захисників ворог не наблизився до нашого гірничого міста і АТ "Марганецький ГЗК" продовжив й надалі працювати, але з деяким зниженням виробництва.

"Марганець – це гірничий тил України!". Це не простий вислів, адже наразі чисельність всього трудового колективу Марганецького гірничо-збагачувального комбінату складає понад 3500 чоловік, з них понад 450 робітників знаходяться у лавах Збройних Сил України.

Цьогоріч найголовніше свято для Марганецького гірничо-збагачувального комбінату та його працівників – День металурга та гірника України відзначається 17 липня.

Гірник – це дуже важка та мужня професія, яку обирають лише справжні титани. І зараз ми познайомимо вас із деякими працівниками АТ "Марганецький ГЗК", які щодня своєю працею прославляють горде звання передовика виробництва та чия праця сприяє майбутньому міста та країни в цілому.

Шахта №14/15

Володимир БУБЕНЦОВ та Вадим ГАРКАВЕНКО

Володимир БУБЕНЦОВ та Вадим ГАРКАВЕНКО

Шахта №14/15 – наймолодший та перспективний підземний видобутковий цех Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Наразі майже всі виробничі погляди керівництва підприємства направлені на розвиток цього цеху. Навіть у воєнний стан тут продовжують комплектуватися та формуватися нові видобуткові та прохідницькі бригади, адже багато працівників саме з цих колективів знаходяться у лавах ЗСУ. Проте гірники "чотирнадцятої" продовжують нарощувати та збільшувати виробничі об’єми, а разом з тим вони повертають марганчан до більш мирного, звичного життя.

Серед таких людей працює підземним гірником очисного забою Володимир Олександрович БУБЕНЦОВ. Свій трудовий шлях металурга він почав з 2004 року, коли влаштувався у ливарний цех Марганецького рудоремонтного заводу. Та через вісім місяців гарячого загартовування він пов’язав своє життя з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, влаштувавшись на шахту №1-"біс" підземним гірником очисного вибою. Далі Володимир Олександрович працював на шахті №14/15, потім на "дев’ять-десять", і з 2014 року на постійній основі повернувся на "чотирнадцяту".

Його колега, підземний гірник очисного забою 6-го розряду Вадим Миколайович ГАРКАВЕНКО, розпочав свій трудовий шлях у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті відразу після служби в Українській армії – у 2004 році він влаштувався на шахту №3/5 підземним гірником очисного вибою 2-го розряду. Щороку він підвищував розряди, але у 2007 році був вимушений звільнитися. Через рік Вадим Миколайович повернувся до гірницької сім’ї, влаштувавшись на шахту №14/15 підземним гірником очисного вибою 6-го розряду.

Шахта №9/10

"Дев’ять-десять" є лідером серед видобувних цехів Марганецького гірничо-збагачувального комбінату по всім виробничим показникам. Саме тут протягом трохи більше сорока років встановлюються найпочесніші та заповітніші виробничі рекорди, як з видобутку руди, так і з прохідки гірничих виробок.

СЕМЕНУХА Ю., ШПИЛЬКА Д., МАЛЯРЧУК А., ІЛЬЧИШИН В., МАКСИМЕНКО А.,ДРОНОВ Ю., ЦАКОЄВ В.

СЕМЕНУХА Ю., ШПИЛЬКА Д., МАЛЯРЧУК А., ІЛЬЧИШИН В., МАКСИМЕНКО А.,ДРОНОВ Ю., ЦАКОЄВ В.

Ще студентом Марганецького гірничого технікуму нинішній підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Юрій Петрович СЕМЕНУХА у 1980 році познайомився з надрами шахти №9/10, коли проходив там виробничу практику. У 1981-му Юрій був гірничим майстром очисної дільниці шахти на копальні №4, звідки його призвали на службу до армії. Демобілізувавшись, Юрій Петрович влаштувався на шахту №9/10 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування. І в цьому підземному цеху він працював майже безперервно. Так продовжується і сьогодні.

Дмитро Миколайович ШПИЛЬКА, підземний машиніст конвеєра, влаштувався на шахту №9/10 у 2011 році. Тоді він був учнем підземного дорожнього колійного робітника. Через півроку здобув необхідні знання та став підземним дорожнім колійним робітником. А вже з 2014 року почав працювати по нині займаній професії.

У 2002 році розпочав свій трудовий шлях у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті підземний гірник очисного забою 6-го розряду Андрій Олександрович МАЛЯРЧУК. Саме тоді він влаштувався на шахту №9/10, де і працює по теперішній час. Проте з надрами містоутворюючого підприємства він познайомився ще у 1991 році, коли проходив виробничу практику, навчаючись у Марганецькому гірничому технікумі.

Похвалитися єдиним робочим місцем у трудовій книжці може підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Віктор Миколайович ІЛЬЧИШИН. Вже понад 30 років він працює на шахті №9/10. У 1989 році влаштувався на "дев’яту" художником-оформлювачем, а через рік він, отримавши необхідні знання через бюро з навчання персоналу, перевівся підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування шахти.

У 2002 році влаштувався на шахту №9/10 підземний кріпильник 4-го розряду Андрій Васильович МАКСИМЕНКО. Він працював підземним кріпильником на дільниці РВУ аж до самого виходу на заслужений відпочинок, який стався у 2013 році. Але вдома гірнику не сиділося і майже через чотири роки він повернувся на шахту, до свого улюбленого колективу.

Відразу після закінчення Марганецького гірничого коледжу за спеціальністю "Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв" у 2008 році, влаштувався на шахту №9/10 підземним електрослюсарем черговим та за ремонту устаткування Юрій Віталійович ДРОНОВ. Понад 14 років присвятив саме шахті №9/10. За цей час він став висококваліфікованим робітником, а тому зараз виконує обов’язки механіка.

Підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування шахти №9/10 Віталій Володимирович ЦАКОЄВ з 1994 року працює в Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті. Його трудовий шлях на гірничому підприємстві видався дуже колоритним. Спочатку він працював в ЦВПКМ, потім на Грушівській збагачувальній фабриці, далі – на шахтах №№ 8 та 9/10 – на останній і залишився працювати підземним електрослюсарем.

Шахта №3/5

Шахта №3/5 є одним із найскладніших підземних цехів Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Тут спостерігаються постійна обводненість гірничих виробок, важкі гірничо-геологічні умови, нестача кадрів, а також велику роль у роботі відіграють постійні зміни як у плані цеху, так і в організації робочого процесу. Але незважаючи на все це, трудовий колектив щомісяця впевнено та старанно виконує встановлені планові завдання та з перспективою дивиться у майбутнє.

УЛЬЯНОВ І., ТАРАСЕНКО Є.,МІУССЬКИЙ А., НАУМЕНКО В.

УЛЬЯНОВ І., ТАРАСЕНКО Є.,МІУССЬКИЙ А., НАУМЕНКО В.

Ілля Володимирович УЛЬЯНОВ працює на шахті №3/5 енергетиком підземної дільниці. Його потяг до енергетики розпочався після вступу до Марганецького коледжу на спеціальність "Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв". Після закінчення Запорізької інженерної академії Ілля отримав диплом за спеціальністю «інженер-технолог із чорної металургії» та влаштувався на шахту №3/5 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування. Через сім років він зайняв посаду підземного гірничого майстра, а у 2019 році став енергетиком підземної дільниці.

Розпочинав свій трудовий шлях у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті підземним машиністом електровозу шахти №3/5 у 2004 році Євген Валентинович ТАРАСЕНКО. Наразі він працює підземним гірником очисного забою 6-го розряду на тій же шахті.

Андрій Володимирович МІУССЬКИЙ працює на шахті №3/5 начальником дільниці конвеєрного транспорту. Його становлення у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті почалось у 1996 році, коли Андрій влаштувався на "три-п’ять" підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування. У 1999-му він став енергетиком дільниці та підміняв начальника дільниці конвеєрного транспорту, а у 2018 році і зовсім очолив її.

Механік підземної дільниці шахти №3/5 Сергій Олександрович ЩОЧКА ще студентом Марганецького гірничого технікуму проходив на "три-п’ять" виробничу практику. Далі була армія, після якої Сергій Олександрович влаштувався знову ж таки на шахту №3/5 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування. На тій же шахті він був і гірничим майстром дільниці конвеєрного транспорту, і гірничим майстром на гірничопідготовчій дільниці, і механіком підземної дільниці, і навіть гірничим диспетчером.

Не з гірничої професії почав свій трудовий шлях у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті нинішній підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування шахти №3/5 Віктор Васильович НАУМЕНКО. У 2010 році він влаштувався у залізничний цех слюсарем з ремонту рухомого складу. Через чотири роки отримав необхідні знання та перевівся на шахту №3/5 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, де і підвищував щороку свій розряд.

Багато хто з нас, напевно, ніколи і не задумувався про важкість професії гірника. А даремно, адже це найскладнішого роду професія, яка змушує не тільки працювати, але і забирає багато сил і терпіння. Вона не допускає до себе слабких. Люди цієї професії справжні титани, справжні сміливці, які віддані своїй справі повністю та які не бояться труднощів. Ви – гірники – наша гордість і опора. Ви є прикладом для наслідування багатьом з нас. Зі святом вас, з Днем металурга та гірника України. Бажаємо вам міцного здоров’я, мирного неба, процвітання і успіхів у всьому.