Сьогодні ми не просто згадуємо дату. Ми згадуємо кожну безсонну ніч під канонаду обстрілів, кожен тривожний ранок і кожен день, коли наше місто, попри все, продовжує жити. Це чотири роки нашої спільної болі, але й чотири роки нашої неймовірної сталевої волі.

Марганчани — одні із найсильніших. Ми ті, хто навчився працювати під звуки вибухів, хто тримає один одного за руку під час ворожих обстрілів, і хто понад усе любить свій рідний дім.

Сьогодні наші думки там, де найважче. Найтепліші молитви та найміцніші слова підтримки летять до працівників АТ «Марганецький ГЗК», які стали на захист нашої Держави.
Це люди, які звикли підкорювати стихію під землею, а тепер підкорюють ворога на землі. 492 наших працівників зараз знаходяться в самому пеклі війни. Вони змінили шахтарські каски на шоломи, а робочий інструмент — на зброю. 492 долі, які щосекунди ризикують усім, щоб ми в Марганці могли бачити український прапор над містом.

Ми пам’ятаємо кожного марганчанина, який, на жаль, повернувся "На щиті"... Ми пишаємося кожним, хто гартує Перемогу. Ми дякуємо кожному працівнику Марганецького ГЗК, який тримає підприємство, даючи місту надію на майбутнє.

Ці чотири роки викарбували в нас одне: Марганець не зламати. Бо наш характер — це міць марганцевої руди та незламного духу.
Вистоїмо.
Слава Україні. Героям слава!